Історію про ще одного лісівника, який нещодавно мобілізувався у проєкті “Вмотивовані воювати”, розповідають на сторінці “Спілки воїнів-лісівників України”.

Костянтин Матюшенко в лісовій галузі працює з 2008 року. Влаштувався одразу після закінчення ВИШу. Починав із першого помічника верстатника, потім був верстатником. Перед мобілізацією працював на посаді водія автотранспортних засобів у філії “Шосткинське лісове господарство”. Вивозили на реалізацію лісопродукцію.

Наприкінці лютого прийшло розпорядження за місцем роботи з’явитись у ТЦК для уточнення своїх військово-облікових даних. Після того, як надав усі відомості Костянтина відправили на ВЛК.

Комісія дала направлення по лікарям, по тим хворобам, по яким раніше був обмежено придатним. Ставлення було абсолютно нормальне. Єдине, що довелось записуватись в електронні черги до лікарів у цивільній лікарні. Треба було знати точні діагнози. Зайняло все майже місяць. Але в ТЦК в режимі онлайн бачили мої записи до лікарів. Тому ніяких претензій не було, – пригадує Костянтин.

ВЛК визнали чоловіка придатним до військової служби. Дуже звернули увагу на вищу освіту і водійське посвідчення. Запропонували посаду, яка буде відповідати спеціальності й навичкам. Мобілізаційне розпорядження дали на дату через місяць після закінчення ВЛК. Тому чоловік на деякий час спокійно повернувся на роботу.

Якось особливо цей місяць не хвилювався. Найбільший страх – невідомість. Я знав вже куди потраплю після навчання. Сім’я хвилювалась, але це природньо. Відходив на роботу. Зробив увільнення і наприкінці квітня відправився на Львівщину у навчальний центр.

Костянтину Матюшенко нещодавно виповнилося 38 років. День свого народження зустрів щойно приїхавши на навчання, де жодної хвилини не витрачали даремно. Костянтина навчають азам військової справи – стрільбі, вивченню зброї, вогневій підготовці, окопній справі, топографії на місцевості й багато іншому.

У нашому взводі всі майже однолітки. Хлопці серйозно налаштовані. Ставлення командування дуже гарне. Для них, в умовах такої війни, зараз кожна людина цінна. Тому навчання – основна запорука виживання. Без цього нікуди.

Воює в бойовому підрозділі і його брат, який теж за професією лісівник. Це одна з головних причин – чому чоловік пішов служити і навіть не думав якось уникати служби. До того ж будинок де він живе зі своєю сім’єю знаходиться близько до кордону. Тому не дозволить росіянам зруйнувати все нажите.

Після війни хоче продовжити працювати в лісі. Зізнається, за час роботи колеги стали другою сім’єю. Завжди запитують чи потрібно щось і цікавляться як справи.