У Глухівському міському Краєзнавчому музеї діє виставка «Фотокадр на хвилинку спиніть». Вона присвячена історії фотосправи в місті, а також найвідомішим авторам світлин. Що цікавого там показують розповіли кореспонденти Глухів.City.

Про виставку

Понад 300 фотографій Глухова різних епох зберігаються в міському Краєзнавчому музеї. Від побутових сцен до портретів відомих особистостей. Усіх їх можна побачити на виставці «Фотокадр на хвилинку спиніть», що присвячена фотосправі в Глухові.

«Якщо говорити про фотосправу на теренах України і нашого міста, то золотий вік фотосправи припадає на 1897-1915 рік. Це той період, коли сама по собі фотосправа, як новий вид мистецтва, досягла найвищого піку. У цей період з’являється дуже багато нових фотоательє та майстрів», – каже директорка міського Краєзнавчого музею Олена Онопрієнко.

Тут зібрали світлини місцевих фотографів Шапоріна, Соркина, Езерського, а також найбільшу колекцію робіт Іллі Любомирського, – зазначає керівниця музею. 

«Найбільша колекція у нас – це старовинні фотографії кінця 19-го початку 20-го століття Іллі Любомирського. Це десь понад 100 його фотографій різних років. Про нього, мабуть, глухівчани знають найбільше, бо він був дуже шанованою людиною у фотосправі нашого міста».

Пані Олена розповідає, що свою фотографічну діяльність Ілля Любомирський розпочав у 1900 році, після того, як отримав дозвіл на відкриття фотоательє в Глухові. Протягом наступних 17-ти років Любомирський активно працював у різних жанрах, створюючи портрети, пейзажі та жанрові сцени: «Справа в тому, що його фотоательє було відкрито для всіх суспільних станів. Тому воно було найбільш популярним».

Однак найдавніші збережені фотографії Любомирського в музеї датуються початком 20 століття і були зроблені ним ще до відкриття власного ательє. Тоді він працював у іншого відомого глухівського художника та фотографа Олександра Шапоріна.

«Якщо звернути увагу на зовнішній вигляд його ранніх фотографій, то вони нагадують фото з фотоательє Шапоріна. Пізніше, коли Любомирський став власником своєї майстерні й продовжує працювати на ниві фотосправи, то він протягом цього часу двічі буде змінювати вид своїх фотографій і логотипа, – підкреслює Олена Онопрієнко та додає, що він мав професіоналізм у фотосправі, бо здобував медалі на конкурсах. –  Справа в тому, що свого часу Любомирський брав участь у декількох тодішніх, як називали, всеімперських виставках, де він уперше отримував срібну, а потім золоту медаль. Це говорить про його професіоналізм. Також, не побоюся сказати, але в українській фотографії він займає одне з перших місць, як професіонал своєї справи. І, можливо, після відомих нам подій 1917 року, а це встановлення радянської влади в Глухові й на теренах України, із усіх приватних фотоательє, які існували в місті, було створене одне державне фото в той період, і Любомирський там працював звичайним фотографом. Останні його фотографії, ті, які є у нашому музеї, датуються 30-ми роками».

Повертаючись до інших авторів, то найдавніша фотографія Глухова на виставці – світлина, зроблена в 1897 році. Це робота Шапоріна, який народився і провів свої юнацькі роки в нашому місті. Однак, як зазначає пані Олена, у фонді музея, на жаль, залишилося тільки два його фото. 

Проте, як підкреслює керівниця музею, для Олександра Шапоріна фотографія була скоріше захопленням, аніж професією.

«Якщо взяти фотографії й звернутися до спогадів його доньки, то ми дізнаємося, що фото – це було не основне його заняття, це було більше як хобі. Але захоплення досить висококласне і професійне».

Ще одним відомим фотографом кінця 19 – початку 20 століття був Соркин. Його спеціалізацією були портретні фото.

«Тут ви бачите зображені в нас гімназисти. На зворотній стороні ми бачимо своєрідну літографію (фотографія Соркина, Глухів, Кваснівська вулиця, поряд із будинком Неплюєвих). Тобто, хто глухівчанин, то відразу приблизно зрозуміють, де знаходилося дане фотоательє. Усі ці фотографії, наприклад, ось там було чітко написано “негативи зберігаються” тобто це своєрідне таке, знаєте, відношення до свого відвідувача, що негативи зберігаються, і в будь-який момент людина може прийти і відновити своє фото», – каже пані Олена .

Відвідувачі виставки можуть побачити роботи не лише глухівських фотографів, а й їхніх колег із сусідніх міст, зокрема Ніжина. Серед представлених світлин – портрети засновника Краєзнавчого музею Шугурова і його дружини, виконані відомим фотографом Малкіним. У музеї кажуть, цією виставкою хотіли нагадати глухівчанам про цінність архівних фото. 

«Мені просто хотілося показати й нагадати ті традиції, пов’язані з фотографіями, які існували в наших із вами родинах. Це, як правило, сімейні фотоальбоми, які зараз у нас є великою рідкістю. Це випускні фотоальбоми і фотографії. Це патріотичні фотоальбоми, які створювались і в школах, і на підприємствах. Це і так званий дембельський альбом, який створювали наші солдати, готуючись прийти з армії додому».

На сьогодні фотографія в Глухові продовжує розвиватися. У міському центрі позашкільної освіти працює гурток, де юні митці освоюють основи цифрової фотографії та вчаться створювати пейзажі, портрети, натюрморти та репортажі 

«На Глухівщині є продовжувачі цієї справи, як тільки не згадати випускників фотогуртка, які після дорослішання починають працювати по всій Україні. Одна з таких учениць – Катя Басанець, яка працює в Києві й володіє своєю фотостудією. На даний момент, я як керівник фотогуртка, продовжую традиції. Ми беремо участь у різних конкурсах, фотовиставках, і я думаю, що з цих гуртківців хтось залишиться продовжувати фотосправу», – зауважує керівник фотогуртка Анатолій Архипенко.

Хоча в музеї постаралися зібрати максимально повну колекцію фото, однак робіт деяких майстрів все ж бракує. Щоби віднайти їх, працівники просять допомоги в глухівчан.

«У нас був Ошер Абрамович Перський, але на превеликий жаль, у нас його фотографій у музеї немає. Можливо, в когось у своїх фотоархівах зберігаються старовинні фотографії. І десь ви можете побачити, скажімо, емблему Перського чи його логотип. Якщо знайдете, то дуже прошу вас, принесіть до нашого музею, хоча б один експонат, якщо він у вас є».