Галина Кулик із села Слоут одна з небагатьох майстринь України, яка займається плетінням з кореня сосни. Секрети старовинного ремесла жінка перейняла у свого вчителя Ігоря Білевича, який в 2022 році загину на війні.

«Коли я навчалась у Глухівському педагогічному університеті, то у нас був предмет художня обробка матеріалу, який викладав Ігор Білевич. Це майстер, який загинув на війні. Саме він привив мені любов до кореня сосни. Тим більше, що це у мене якось само вийшло. Вироби з лози мені не піддались, хоча вони мені подобаються і добувати матеріал значно легше. Але ні, мені до вподоби саме корінь сосни. Можна сказати, що не я його обрала, а він мене».

За словами майстрині, найважче у цьому ремеслі заготовляти матеріал, доводиться йти до лісу і власними руками збирати коріння.

«Коріння підходить далеко не все, потрібно, щоб сосні було років 10-12. Зі старої сосни коріння більш ламке, а з молодої сосни тонке і більш еластичне. Застосовується коріння, яке знаходиться на невеликій глибині. Якщо це коріння почистити та зв’язати у клубочки, то використовувати його можна дуже довго. Тож, коли є можливість, натхнення та бажання я замочую заготовлений матеріал і починаю з ним працювати».

За словами майстрині, особливих секретів кореневого плетіння немає. Головне – бажання та наполегливість, адже на виготовлення одного виробу йде багато часу.  

«Це кореневе плетіння і воно йде по спіралі. Складається воно з двох елементів: більш кругленьких прутиків, які йдуть за основу, і стрічечка – це корінь, який розпущений на двоє, або на четверо.. На один виріб йде три-чотири дні, буває тиждень. А першій свій виріб – хлібницю, який у мене найбільший, я плела, напевно, місяців два».

Галина Кулик розповідає, що не продає свої роботи, залишаючи їх для виставок. В минулому році майстриня представляла Україну на міжнародній виставці, яка проходила у Польщі.

«У мене є таці, мисочки, хлібниці, а зараз хочу опанувати ще і виготовлення прикрас. Знаю, що є багато прикрас із лози, а з кореня сосни немає.  Є вироби, які я подарувала, але більшість я залишаю для себе, для виставок, щоб, так би мовити, заявити про себе, що є таке мистецтво, тому що в Україні майстрів дуже мало».

Жінка розповідає, що хоче передати своє вміння дітям рідного села, останні радо відвідують гурток, який працює при місцевій бібліотеці.