Цьогоріч минуло 70-річчя від дня народження відомого в масштабах України в останні два десятиліття минулого століття лідера студентського біатлону Андрія Бора. Його вихованці – студенти Глухівського педагогічного вишу ставали призерами з лижних гонок та біатлону на першості республіки. На жаль, вже 22 роки, як помер Андрій Михайлович – кандидат педагогічних наук (1994), завідувач кафедри фізичного виховання Глухівського педагогічного вишу (1980-1981, 1994-1996, 1998-1999), залишивши про себе добру та світлу пам’ять.

Становлення молодого тренера

Народився Андрій 10 квітня 1954 року в селищі Зноб-Новгородське Середино-Будського району Сумської області в багатодітній сім’ї службовців Борів – Андрія Михайловича та Анастасії Михайлівни. Вони, окрім Андрія, виховали трьох синів: Анатолія та Юрія – військовослужбовців, а також Василя – випускника Брянського технологічного інституту та двох доньок: Галина (випускниця Харківського с/г ін-ту) та молодшенької Наталії.

У 1961 році 7-річний Андрій пішов до 1-го класу Зноб-Новгородської середньої школи, 10 класів якої закінчив у 1971 році. Того ж року вступив до Роменського сільськогосподарського технікуму, який не закінчив у зв’язку з призовом до лав армії, де служив рядовим у піхоті. Після демобілізації в 1974 році перемогла любов до спорту і 20-річний юнак вступив до Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С.  Сковороди, який закінчив у липні 1978 році за спеціальністю фізичне виховання з присвоєнням кваліфікації учителя фізичного виховання. Під час навчання Андрій Бор займався лижним спортом, брав участь у республіканських змаганнях.

На останньому році навчання у 1977 році одружився з ровесницею Надією Василівною. Вона народилася в с. Івашки Золочівського району (з 2020 року в складі Золочівської селищної громади Богодухівського району) Харківської області. Як і чоловік, вона закінчила в 1978 році Харківський державний педінститут імені Г. С. Сковороди, але природничий факультет. Працювала учителькою хімії Глухівської школи № 4. У шлюбі, у 1977 році народилася донька Наталія, а через 7 років син Євгеній.

За направленням міністерства освіти був направлений у найближчий виш до рідної домівки – у розпорядження до Глухівського державного педагогічного інституту, де наказом був призначений з 15 серпня 1978 року викладачем фізвиховання ПМК фізичного виховання. Через два роки наказом ректора Миколи Великолуга 26-річний Андрій Бор з 1 вересня 1980 року був призначений на посаду голови предметно-методичної комісії фізвиховання педінституту. З 30 вересня по 10 жовтня 1980 року він був учасником наради-семінару завідувачів кафедр фізичного виховання педагогічних інститутів при Тернопільському державному педагогічному інституті ім. Я. О.  Галана.

Відразу з початку викладацької діяльності молодий тренер став улюбленцем студентів, що тягнулися до нових для них видів спорту. На початку березня 1981 року тренеру-викладачеві А. М.  Бору була висловлена подяка, за те, що він разом із студентом першого курсу 3-ї групи ЗТФ О. В. Свергуновим успішно виступили в першості обласної ради ДСО «Буревісник» по зимовому багатобор’ю ГПО, виконавши норматив кандидата в майстри спорту. 

Згідно рішення Ради Глухівського державного педінституту ім. С. М.  Сергєєва-Ценського Андрій Михайлович був обраний на посаду старшого викладача і завідувача кафедрою фізвиховання ГДПІ з 30 червня 1981 року. Однак, уже 6 грудня 1981 року він подав заяву з проханням звільнити за станом здоров’я від цієї посади. Кафедру з 24 грудня 1981 року очолив молодий і перспективний викладач, на той час вже орденоносець, 26-річний Олександр Курок, з 2000 року – ректор Глухівського національного педагогічного університету.

Рішенням ради Глухівського державного педінституту ім. С. М. Сергєєва-Ценського  Андрій Михайлович Бор з 24 грудня 1981 року був призначений на посаду викладача кафедри фізвиховання. Попри проблеми із серцем він активно поринув у громадське життя інституту: був членом ДНД, головою первинної організації ДТСААФ педінституту (з 1982 року), відповідальним за проведення змагань з військово-прикладних видів спорту. Він також обіймав посаду заступника декана зі спортивно-масової роботи (фізвиховання) факультету загальнотехнічних дисциплін – на громадських засадах.

Щорічно проводив заняття з фізвиховання в обсязі 950 аудиторних годин. З 1978 року тренував секцію з лижних гонок, біатлону та кульової стрільби. За словами тодішнього завідувача кафедри фізичного виховання О. І.  Курка: «команда із зимових видів спорту (біатлон, лижні гонки) під керівництвом А. М.  Бора, станом на літо 1987 року не знала 7 років поразок на республіканських змаганнях. За цей час було підготовлено 8 кандидатів у майстри спорту та 4 збірника облради та Укрради. Також він активно працював над розвитком матеріально-технічної бази інституту. Провів значну роботу з облаштування та оформлення стрілецького тиру в підвалі гуртожитку № 2 (будівництво було закінчено у червні 1987 року), виготовив 10 стендів, обладнав навчальний клас. Також вдавалося досягати інститутській команді звання чемпіонів серед педвишів».

«Він і прищепив любов до біатлону…»

Протягом десятиліття до 1988 року команда лижників та біатлоністів Глухівського державного педагогічного інституту чотири рази була чемпіоном серед педінститутів УРСР, тричі – срібним призером та раз – бронзовим. У 1982-1986 рр. було підготовлено понад півсотню спортсменів 1-го розряду та 8 к. м. с. Два студенти В. М.  Кривощей та А. В.  Свергунов в цей час увійшли до збірної команди Української ради СДСО «Буревісник». Це добровільне спортивне товариство, створене 1957 року, об’єднувало студентів і професорсько-викладацький склад вишів колишньої срср. Ще п’ятеро студентів протягом чотирьох років навчання в інституті успішно захищали честь Сумщини у збірній області СДСО «Буревісник».

Пізніше, не менш відомий глухівський тренер з біатлону Олександр Москаленко згадував про свого наставника: «У Глухівському педінституті був викладач, нині покійний Андрій Михайлович Бор. Він і прищепив любов до біатлону. Ми займалися, виступали на різних змаганнях, на першостях педвузів України. Потім після інституту, після армії я прийшов працювати до дитячо-юнацької спортивної школи».

Щоб уявити обсяг діяльності Андрія Михайловича в той час, представимо лише декілька промовистих фактів: брав участь у підготовці та проведенні лижних забігів за маршрутами Глухів – Шалигине, Глухів – Ямпіль тощо. Під час педпрактики студентів третіх курсів педагогічного факультету залучався до суддівства змагань «Веселі старти». Двічі на рік проводилися змагання серед студентів та викладачів та співробітників інституту з кульової стрільби, а також щороку – змагання серед призовників з кульової стрільби, легкої атлетики та гімнастики. З 1981 року був відповідальним за зберігання зброї в інституті, а також супроводжуючим касира з державного банку. У 1985 році безпосередньо брав участь в обладнанні спортивного залу в гуртожитку № 1 (для цього необхідно було заготовляти ліс у Слоутському лісництві, а розпилювати його в с. Береза), а в наступному 1986 році організував у гуртожитку секцію з настільного тенісу та аеробіки, а в 1987 році – проводив ранкову гімнастику. Сім разів у 1986 році виїжджав до м. Суземка Брянської області, звідки перевозився будиночок для будівництва культурно-оздоровчого комплексу інституту. 

«Тренувальні заняття по біатлону він проводив на високому методичному рівні, – відзначав старший колега – викладач кафедри Володимир Петрович Шпак. – Студенти із великим задоволенням відвідували його тренування». За недолік колеги в ініціативному викладачеві відзначали недостатню вимогливість до студентів, особливо на факультеті ЗТФ, де частими були пропуски занять без поважної причини та відвідування занять із фізвиховання з порушенням спортивної форми. За спогадами Едуарда Москаленка «це був один дуже небагатьох вчителів (саме вчителів, а не викладачів), з яким можна було не соромлячись поговорити на будь-яку тему і бути вислуханим, і отримати відповідь від душі. Людина великого та тонкого гумору, широкого життєвого кругозору. Коли я бачив його на доріжках інституту, одразу здіймався настрій від передчуття цікавої, веселої розмови! Пам’ятаю його автомобіль-дев’ятку, пам’ятаю його будинок-дачу біля Скоропадського озера. Скільки ж надій та планів у нього завжди було в голові. Не можу досі сприйняти думку, що ЙОГО немає!»

Традиційним стала участь в організації та проведенні туристичних походів у якості керівника групи та судді змагань. У 1979 році було вперше проведено та наступного року повторено піший туристичний похід патріотичного спрямування – «Місцями партизанської слави» від с. Стара Гута через Путивльський, Глухівський райони до села Соснівка). Керівниками походів були викладачі Валерій Борисенко, Олександр Курок, Андрій Бор та Володимир Шпак. У травні 1981 та наступного 1982 року піші походи стали ще масштабнішими – територією рідною для Андрія Михайловича – від села Навля через Брянські ліси до станції Зерново (зараз Середина–Буда) та від хутора  Смеліж Суземського району на Брянщині до села Стара Гута Середино-Будського району, відповідно. Ці справжні свята тривали щорічно у травні до 1990 року включно. Кожного травня по 350 студентів, об’єднаних у загони по 20 – 25 осіб, отримували індивідуальну маршрутну путівку,  розроблену так, щоб шляхи команд не перетиналися і проходили через місця партизанської слави. Упродовж походу студенти ремонтували й оновлювали історичні пам’ятки, доглядали за могилами полеглих солдат. На фініші походів відбувалися масові збори учасників у зазначеному місці, де облаштовувався загальний табір та проводилися мітинги до Дня Перемоги, влаштовувались змагання з туристичного багатоборства, святкові концерти.

З середини 1980-х у тренера Бора поступово перемагає науковець. Так, у 1986 році він розробляв план-проспект дисертаційного дослідження на тему «Педагогічне стимулювання студентів до здобуття знань, умінь та навичок з фізичного виховання у світлі реформ загальноосвітньої та професійної школи», щоб прикріпитися як здобувача роботи при кафедрі фізвиховання Київського педінституту ім. О. М.  Горького. Ще у 1984 році були написані тези «Деякі аспекти фізичної підготовки студентів педагогічних вишів». Крім того, здібний викладач підготував 10 методичних розробок з лижних гонок, стрільби та туристичного походу. У 1987 році 33-річний Андрій Михайлович обладнав навчальний клас із кульової стрільби в інститутському гуртожитку № 2. За неповний рік підготував 6 спортсменів 1-го розряду з лижних гонок та 2 кандидати у майстри спорту СРСР. У 1987 році команда інституту успішно виступила на республіканських змаганнях: 2-е місце з біатлону та перше – з лижних гонок. Згідно рішення Ради інституту був переобраний за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри фізвиховання з 14 вересня 1987 року. 

Уся спортивна та фізкультурно-оздоровча робота в Глухівському державному педагогічному проводилася спортивним клубом на чолі з кафедрою фізичного виховання. Багато часу віддавали цій роботі викладачі Володиимир Шпак, Олександр Курок, Андрій Бор, Віктор Олофінський. Завдяки цьому в інституті була створена належна спортивна база: два спортзали, стрілецький тир, комплексний спортивний майданчик, літня база відпочинку на Десні (завершено обладнання в 1991 р.) і лижна база в мальовничому урочищі Калиновий Кущ (обладнано в 1992 р.).

Наукова діяльність

У жовтні 1988 року інститутом подавалася характеристика – рекомендація на А. М.  Бора до Харківського педінституту для здачі кандидатського мінімуму. Станом на 17 травня 1992 року Андрій Михайлович, як здобувач кафедри спортивних ігор Харківського державного педінституту ім. Г. С.  Сковороди, своєчасно виконав план наукових досліджень: здав екзамени кандидатського мінімуму, завершив роботу над написанням двох глав дисертації, провів два педагогічних експерименти в яких брали участь студенти ГДПІ, передбачених третьою главою (опрацьовував експериментальний цифровий матеріал) та підготував й надрукував два наочних методичних посібника з теми дисертації та подав тези на конференції з фізичного виховання до м. Бердянськ. Станом на 1 вересня 1992 року були опубліковані чотири статті по темі дисертації: «Деякі аспекти фізичної підготовки студентів педагогічних вишів» (1984, Глухів), «Карл Маркс і здоров’я» (Глухів), «Рухова активність і фізична підготовка студентів старших курсів» (Харків)) та дві методичні рекомендації «Комплекси фізичних вправ ля організації кругового тренування на заняттях з фізичного виховання у вузах» й «Фізичні вправи для самопідготовки студентів педагогічних інститутів» (обидві – у Харкові). Науковим керівником був завідувач кафедрою, доктор педагогічних наук, професор А. В.  Івойлов.

Паралельно з наукової роботою в 1988-1992 роках викладач, як і раніше, виконував обов’язки судді та головного судді на районних та міських змаганнях з кульової стрільби, а також регулярно готував команду серед студентів та серед викладачів інституту на цих змаганнях. Надавав методичну допомогу з організації спортивно-масової та оздоровчої роботи на факультеті ЗТФ та в гуртожитку № 1. Андрій Бор також регулярно виступав на сесіях міської Ради народних депутатів, піднімаючи питання розвитку спорту в місті та районі.

Як і раніше виконував і в 1988-1992 роки багато громадських доручень: ще з 1981 року був відповідальним за зберігання зброї в інституті, а також супроводжуючим касира з банку та заступником декана на громадських засадах. Був членом правління спортклубу, відповідальним за кульову стрільбу. І далі був відповідальним за будівництво культурно-оздоровчого табору інституту на Десні та нової лижної бази в урочищі Лобасовщина. До того ж, брав участь у будівництві спортивного майданчику біля гуртожитку № 2 та будівництва тиру. 

Рішенням спеціалізованої вченої ради Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С.  Сковороди від 24 березня 1994 року (протокол № 10) Андрію Михайловичу Бору було присуджено науковий ступінь  кандидата педагогічних наук. Захистив дисертацію «Вплив засобів та методів підвищення рухової активності на фізичну підготовленість студентів педагогічних вузів».

Наказом ректора 40х-річний Андрій Бор був призначений завідуючим кафедрою фізичного виховання та в.о. доцента з 25 серпня 1994 року до заміщення вакантної посади. Однак він звільнився з 2 грудня 1996 року з цієї посади за власним бажанням за станом здоров’я. Правда, був призначений ректором Володимиром Чирвою  на посаду завідувача кафедрою фізичного виховання тимчасово з 9 вересня 1998 року, до обрання за конкурсом, але вже з 2 липня 1999 року звільнився за власним бажанням, залишившись на посаді доцента кафедри фізичного виховання, де працював до передчасної смерті.

Помер Андрій Михайлович Бор 13 липня 2002 року на 49 році життя від серцевої недостатності.

У пам’ять про видатного викладача та тренера в 22-у річницю смерті Андрія Михайловича Бора 12 липня 2024 року на стадіоні Глухова було проведено змагання Глухівської міської ДЮСШ з лижних гонок з нагоди вшанування памʼяті самого засновника біатлону в місті Глухові, а також у пам’ять про спортсменів-біатлоністів Глухівської ДЮСШ тренерок з біатлону, майстрів спорту України Олени Демиденко та Наталії Ющенко, а також вихованця Глухівської ДЮСШ Романа Загорюя.

Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України