Пепсі – 31-річний військовослужбовець із Шостки, який захищає Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Свій позивний чоловік отримав через те, що до великої війни працював торговим представником компанії Сандора. 24 лютого 2022 року він прийшов до Шосткинського військкомату без найменшого військового досвіду, а сьогодні командує одним із відділень, яке стоїть на захисті Красногорівки.

“Дізнався я 24 -го лютого зранку, тоді мені зателефонував десь о 5.30 мій на той момент керівник на цивільній роботі і сказав: «Дмитре, сьогодні на роботу не йдемо, тому що війна». Я це сприйняв як за жарт. Але потім, коли вже вийшов на вулицю, зателефонував побратимам, подивився телебачення, то зрозумів, що почалася війна. Подивився, як прямують колони на заправки, подивився ставлення людей, які планували тікати і пішов рівно в протилежний бік – у військкомат. Доки всі пакували речі, валили з міста, я з речами пішов трошки в іншу сторону. Сталося, що на той момент певна кількість хлопців вже відвідали військкомат і його зачинили, а 25-го відчинили, слава Богу”

Не маючи за плечами строкової військової служби, Пепсі переймав бойовий досвід у більш досвідчених побратимів, коли вони у лютому 2022 року стали на оборону Шостки. Військовослужбовець пишається тим, що тоді росіяни так і не наважились піти на штурм міста, достеменно знаючи, що це призведе до величезних втрат.

“Ми на той момент обороняли місто, разом з побратимами патрулювали вулиці, шукали колаборантів та ДРГ. Також під час сповіщення про рух колон ворога на наше місто, ми також реагували, відпрацьовували подібну інформацію. Завдяки правильному плануванню нашого керівництва, правильним чітким наказам, відпрацьовували дуже вдало. І, слава Богу, ворог не поліз на наше місто, тому що знав, що тут буде капітальний супротив. Ті мешканці, які залишилися тут, місто не здадуть. Хоча, я думаю, для мешканців це не новина, що ходили слухи, що місто будуть здавати. Ніхто місто не планував здавати – я один з тих людей, який відповідає за свої слова і дії”

Військовослужбовець розповідає, що в 2023 році їх підрозділ покинув рідне місто і виконував бойові завдання під Бахмутом та на Харківщині, зараз вони відповідають за оборону Красногорівки. 

“Мій підрозділ виїхав взагалі із Сумської області, з Шосткинського району, і ми попрямували у вже легендарне на той час місто, місто Бахмут. На той час у нас підрозділ формувався, в принципі, десь 50 на 50 людей, які були просто ідейні патріоти, добровольці, які взагалі, як от, наприклад, я, не служили в армії і людей, таких же самих патріотів, але проявивших свою патріотичну свідомість трішки раніше, починаючи з 2014 року, і будучи вже в зоні АТО і ООС. Тобто хлопці навчили і продовжували навчати своїх побратимів своїм особистим досвідом, якимось таким лайфхакам, з військової точки зору, безпосередньо, вже перед зоною бойових дій. Але як показала практика, війна повномасштабна, вона дуже кардинально відрізнялася від зони АТО і ООС. Тому ми всі вчилися разом, вчилися кардинально, швидко, динамічно, тому що війна — це динаміка. Вчиться ворог, вчимося ми, вчимося ми, вчиться ворог. В Бахмуті ми пробули місяць, з початку лютого по десь орієнтовно середину березня у 2023 році. Потім у нас була ротація в Харківську область, обороняти Харківський кордон. Там ми також були досить тривалий час, виконували бойові задання по боротьбі з супротивником, групами ДРГ, колаборантами і так далі, охороняли державний кордон. За час нашої служби ні один ворог кордону не перетнув: ні в нашу сторону, ні у зворотньому напрямку. Далі був Лиман, повні 7 місяців. Це також Донбас, а у даний час Красногорівка”

Пепсі називає Красногорівку одним із ключових міст, яке має стратегічне значення для захисту Донеччини. Військовий розповідає, що попри перевагу ворога у живій силі, його підрозділ надійно тримає свої позиції.

“Люди, які цікавляться бойовими діями, що відбуваються на території України, чули про таке місто, як Красногорівка. Це місто, яке з’єднує авдіївський та мар’їнський напрямки. Росіяни бажають з’єднати ці два напрямки і йти на Покровськ. Ми дуже заважаємо цьому, це найзапекліша була в свій час точка. І з дня на день, я думаю, ми знову повернемось до графи – найзапекліша. На мій погляд, найголовніше зараз – співвідношення людей. Якщо брати 22-23 рік, то можна було сміливо заявляти про те, що у нас головна проблема – це озброєння. Не на стільки була критична ситуація по ресурсу людському, то зараз, на жаль, ресурс людський – це є домінуюча перевага ворога. Тобто, якщо раніше у нас було співвідношення, це моя особиста думка, десь 1 до 3, 1 до 5, то зараз 1 до 7, 1 до 8, 1 до 10. Це не означає, що ми там відступаємо, ніколи у це не вірте. 1 до 10 — це співвідношення ми доводимо на полі бою, вони і залишаються 1 до 10, тільки лежачі. Але нам дуже важко і бажано було б отримувати якісне поповнення. Бажано б двіжувати з такими ж хлопцями, які прийшли в 2022 році разом зі мною. Бажано б двіжувати з такими ж пацанами та дівчатами в 24-25-му і так далі, доки ворог не покине нашу землю і ми не повернемо свої законні території, які були 14 року, не вийдемо на кордони 1991-го року. Ми вже як сім’я, як одна велика сім’я, тому заздалегідь так кажу, приєднуйтесь до сім’ї, хто мене особисто знає, я думаю, такі люди, ваші телеглядачі по-любому є, знають, в якому я підрозділі служу і знайдуть вихід на мою бригаду, на мій батальйон, будемо двіжувати разом!”

Пепсі не сумнівається, що перемога буде за Україною, але переконаний, що все залежить від самих українців. «Якщо ми проявимо таку ж згуртованість, як в перші місяці великої війни, то перемога стане лише питанням часу», – говорить захисник.

“Дуже багато дивлюся інтерв’юшок і люди там зазвичай задають питання, як вбачити перемогу? Скажемо так, я не дивлюся, я її роблю разом з побратимами. Тобто, доки всі дивляться, ми її робимо. Тому ми виставимо і півроку, і рік, і десять років, скільки буде потрібно, тому що тут наші сім’ї, тут наша Батьківщина, наша держава, в свій час наші діди та прадіди захищали цю землю, а зараз наш час доводити те, що Україна сильна, а наш етнокод живий і він буде жити. Не можна втратити те, що нам дали, те, що нам дали в свій час діди, те, що ми дамо правникам. Тому виставимо однозначно”